Велич навпіл

Памір ріс.

Молоді хребти вперто тягнулися вгору, врізаючись у небо іклами семитисячних вершин.

Серед них стояв велетень заввишки 7 134 метри.

Стояв мільйони років, не підозрюючи, що одного дня люди почнуть ділити його навпіл.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття до підніжжя гори в Кокандському ханстві прийшли топографи Російської імперії.

Гору нанесли на карти й назвали на честь чинного генерал-губернатора Туркестану — піком Кауфмана.

Сам Кауфман вершину не досліджував і ніколи на неї не сходив.

Гора промовчала.

Генерал-губернатор помер.

Імперія впала...

Прийшли нові люди.

У шкіряних куртках.

У 1928 році вони урочисто оголосили, що відтепер гора носитиме ім’я вождя світового пролетаріату — пік Леніна.

Гора промовчала.

Кабінетні картографи провели хребтом і вершиною адміністративну межу — кордон між радянськими Киргизією і Таджикистаном.

Гора промовчала.

Минуло шість десятиліть.

Величезна країна розпалася, а умовна лінія на папері затверділа, перетворившись на державний кордон.

З південного боку кордону вирішили, що ім’я революційного вождя чуже новій національній гордості й що вершина потребує іншої назви.

У 2006 році її урочисто назвали на честь великого середньовічного лікаря та філософа перського походження — піком Абу Алі ібн Сіно, відомого також як Авіценна.

Але дія указу сягає лише гребеня хребта.

Сусіди з північного боку подивилися на вершину, усе зважили й залишили стару назву.

До того ж у світовому альпінізмі Lenin Peak уже давно став упізнаваним брендом.

Так велика гора виявилася поділеною назвами навпіл.

З півдня вона — середньовічний східний мудрець.

З півночі — російський революціонер-практик.

У міжнародних довідниках поруч живуть дві назви однієї й тієї самої вершини.

Гора мовчить.

Вона старша за прапори та будь-які герби.

Вона знає, що справжня велич не потребує слів і не ділиться на частини.

Гора мовчить.

Автор: Гліб Івлєв / G Un, 2026