Вірмени Канади: велика історія невеликої громади
Журнал «Наша Оттава» виходить російською мовою, проте на нашому сайті також публікуються матеріали англійською, французькою, українською та білоруською мовами. Нас читають багато вихідців із різних країн колишнього СРСР, і одне з наших головних завдань — допомагати людям краще пізнавати одне одного, зміцнювати зв'язки між громадами та разом будувати спільне канадське майбутнє.
Нову рубрику «Громади Канади» ми розпочинаємо розповіддю про вірмен — народ із давньою культурою, багатою історією та дивовижною здатністю зберігати свою самобутність далеко від історичної батьківщини.
(Від редакції)
Вважається, що першим вірменином, який оселився в Онтаріо, був Гарабед Нергарарян, який прибув до Порт-Гоупа в 1887 році. Згодом вірменські громади виникли в Монреалі, Торонто, Гамільтоні, Оттаві та інших містах країни.
За даними перепису населення 2021 року, 68 850 жителів Канади зазначили своє вірменське походження, хоча оцінки самої громади значно вищі.
За цими цифрами — тисячі людських доль. Люди, які починали нове життя в далекій країні, але не забували, звідки вони родом. Вони створювали сім'ї, відкривали бізнес, будували кар'єру, засновували школи, церкви та культурні центри — і водночас ставали частиною канадського суспільства.
Церкви традиційно були не лише духовними, а й культурними осередками вірменського життя. У Торонто з 1983 року діє Вірменська апостольська церква Святої Марії. У столичному регіоні громаду об'єднує церква Святого Месропа, парафію якої було створено в 1978 році. Тут відбуваються богослужіння, пам'ятні заходи, зустрічі та культурні програми.
Особливе місце у вірменській історичній пам'яті посідають хачкари — кам'яні хрести, вкриті витонченим різьбленням. Встановлені біля вірменських храмів і громадських центрів Канади, вони нагадують про трагічні сторінки історії та водночас стають символом того, що пам'ять, культура й надія здатні жити крізь покоління.
Важливим символом для вірменської громади залишається і 21 вересня — День незалежності Вірменії.
Проте історія вірмен у Канаді — це не лише історія збереження минулого. Це історія людей, які своїм талантом змінювали сьогодення.
Юсуф Карш, який відкрив свою фотостудію в Оттаві, став одним із найвідоміших фотографів-портретистів ХХ століття. Його фотографія Вінстона Черчилля, зроблена в парламенті в 1941 році, увійшла в історію світової фотографії.
Його брат Малак Карш прославився своїми фотографіями канадської природи та став одним із натхненників Канадського фестивалю тюльпанів.
Серед відомих канадців вірменського походження — режисер Атом Егоян, оперна співачка Ізабель Байракдарян, музикант і дитячий виконавець Раффі Кавукян, а також Енн Кавукян, яка раніше обіймала посаду комісара Онтаріо з питань інформації та захисту приватності й розробила міжнародно визнану концепцію Privacy by Design («Приватність за проєктуванням»).
І ця історія триває сьогодні.
В Оттаві вірменська громада розвивається, створює нові проєкти, бере участь у культурному та інтелектуальному житті міста. Вірменські команди зустрічаються на інтелектуальних іграх і музичних вікторинах, представники громади відкривають нові підприємства та стають частиною повсякденного життя столиці.
Навіть ресторан Yan's на ринку ByWard Market, відкритий Арменом і Гоар у 2025 році, став ще одним маленьким прикладом того, як культура проявляється у звичайному житті — через їжу, гостинність і спілкування.
Зв'язок Вірменії та діаспори — це набагато більше, ніж спільна історія, культура чи мова.
Це зв'язок поколінь.
Це бабусині розповіді, сімейні фотографії, вірменська мова, що лунає вдома далеко від батьківщини, пісні, які передаються дітям, і бажання одного дня привезти їх до Вірменії та сказати: «Ось звідки ми родом».
У цьому, мабуть, і полягає особлива сила діаспори.
Зберігати своє коріння — не означає жити минулим. Можна пам'ятати мову й традиції предків, берегти родинну пам'ять і водночас усім серцем брати участь у житті країни, яка стала твоїм домом.
Тому зв'язок між Вірменією та діаспорою — це насамперед зв'язок між людьми.
Він живе в родинах, дружбі, зустрічах, у зацікавленості молоді своїм корінням і в прагненні передати наступним поколінням не лише пам'ять, а й відчуття належності.
Вірменська громада Канади дбайливо зберігає свою історію, але водночас залишається відкритою частиною багатонаціональної країни.
І саме з таких історій — різних мов, культур, людських доль і традицій — складається сучасна Канада: країна, сильна не однаковістю, а різноманіттям, взаємною повагою та людськими зв'язками.
Адже відстань може розділяти країни, але не повинна розділяти людей.
А міст між культурами завжди починається з простого людського бажання — пізнати одне одного.
Нуне Зограбян
Президентка NUR Heritage
416-832-6336