Осіння поетика

Авторка: Марина Кочетова

Гармонії вірша
Божественні таємниці
Не думай розгадати
За книгами мудреців.
(А. М. Майков)

Важко не погодитися з висловом Марини Цвєтаєвої про літо: «Літо — як вихідні. Таке ж прекрасне і так само швидко минає. Червень — це п’ятниця, липень — субота, серпень — неділя». Нині надворі вересень, тобто… понеділок, але погода, як і раніше, літня. Отже, маємо довгі вихідні — long weekend. Хочеться милуватися природою, що змінює свої барви, і читати улюблені вірші.

Жінок-поетів менше, ніж чоловіків, а найулюбленіші серед них — безперечно, Марина Цвєтаєва та Анна Ахматова. Настали часи, коли багато читачів воліють слухати поезію у виконанні майстрів художнього слова, а не загорнутися в м’який плед і самостійно насолоджуватися збіркою улюбленого автора. Сьогодні це стало доступним завдяки незліченній кількості аудіокнижок і численним записам на YouTube. На щастя, відбуваються й живі концерти.

Виконання поезії — справа тонка. Якщо за неї береться професіонал, у душі слухача залишається незабутній слід.

Я мала щастя бути присутньою на кількох таких заходах, і щоразу отримувала величезне задоволення. Першою була творча зустріч з Алісою Фрейндліх, про яку я вже розповідала в одному зі своїх нарисів. Вона відбулася багато років тому в Тулі. Читаючи зі сцени складні для сприйняття вірші Марини Цвєтаєвої, акторка робила довгі паузи, гнівно підвищувала голос, задихалася від обурення, то скрикувала, то говорила хрипкувато й ледь чутно. Перед мікрофоном вона стояла нерухомо — рухалися лише кисті її рук. Немов руки балерини, вони нервово металися, виражаючи нерозуміння, лють, здивування та презирство…

У моїй пам’яті назавжди закарбувався і вечір Євгенії Симонової, на якому мені пощастило побувати 2017 року. Він проходив у межах циклу музично-поетичних вечорів у московському «Башмет-центрі». Акторка читала «Реквієм» Анни Ахматової. Її пронизливе виконання надзвичайно мене вразило.

Уже живучи в Оттаві, на початку 2000-х років я побувала на концерті Наталії Варлей. Вона здобула популярність не лише завдяки своїй незабутній ролі в «Кавказькій полонянці», а й як авторка кількох поетичних збірок. Багато її віршів було покладено на музику. Деякі з них вона виконала в столиці Канади, приємно здивувавши присутню публіку.

Акторки, які декламують поезію, додають виконанню м’якої чарівності, якої немає у чоловіків. Це суто жіноче. Наприклад, Маргарита Терехова завжди стримана в рухах і голосі. Тетяна Дороніна — вишукано кокетлива. Наталія Бєлохвостікова — підкреслено інтелігентна. Водночас кожна з них залишається вірною власному виконавському стилю.

Світлана Крючкова, на мій погляд, жестикулює скупо, однак відчувається напруженість почуттів і стриманість пристрасті. Виносячи поетичні рядки на публіку, артистки надають їм мальовничості.

Мені глибоко запали в душу вірші воєнних років у виконанні Ольги Остроумової, які я почула на одному з каналів російського телебачення. Цікавою була й програма «Театр поезії Алли Демидової», що з 2008 року звучить в ефірі радіо «Культура». Як на мене, у виконанні Алли Демидової вірші стають живими й музичними. Але це лише моя особиста думка. Про смаки не сперечаються.

Поезія для кожного з нас означає щось своє — а для декого, можливо, не означає нічого. Проте всім хочеться називати себе читачами. Навіть тим, до чиїх рук книжка потрапляє випадково, хто не розуміє і не любить читання.

Справжні поціновувачі поезії також по-різному реагують на твори різних авторів. У когось усередині вірші звучать по-своєму, не збігаючись навіть із найкращим акторським прочитанням. Шанувальники поезії слухають в інтернеті акторок, які читають, наприклад, Цвєтаєву, але жодній із них не віддають переваги. Ба більше, опинившись на онлайн-форумі, вони люто критикують тих, хто щиро прагне принести людям радість і достукатися до самого серця.

Чулпан Хаматовій закидають помилки в наголосах і нерозуміння тексту. Ольгу Остроумову дорікають за недоречні захоплені інтонації та надмірний пафос. Алісу Фрейндліх засуджують за те, що вона в поважному віці читає юнацькі вірші… Люди, схаменіться! А ви самі вмієте виконувати поезію, точно передаючи зміст, ритм і темп твору та не додаючи від себе нічого, чого не передбачив автор?

Усі ми різні. Хтось цінує наше мовчання, хтось — наше слово. А хтось любить нас просто за те, що ми є в його житті. Намагаймося цінувати те, що маємо, і ставитися одне до одного з повагою — особливо тепер, у ці важкі часи.

Адже бабине літо вже зовсім близько й готове додати до нашого життя барв, тепла та світла!